5.0Ця книга короткої прози — свідчення солдата про досвід великої війни. Віра на фронті, братерство між військовими, страх і надія, смерть і Любов. Автор пропрацьовує власні травматичні спогади, але текст може стати психотерапією не лише для нього, а й для читачів.
Автор говорить про себе, переповідає реальність та сни, але передовсім фіксує життя на межі. Розповідає про людей великої Любові, на яких все й тримається. Тут обʼявляється Господь Окопний, починається Найновіший Завіт, стає опорою українська культура в рюкзаку, а визнані метри воєнної літератури не витримують випробування реальністю. Їм про нас, українців, нічого не відомо. Про себе можемо говорити тільки ми, бо на Східному фронті все змінилось. І Артур Дронь говорить про це відверто і прямо. Як говорять ті, які були на межі. І повернулися.
1) Свідчення зсередини
Короткі тексти, народжені на війні, дають безпосередній погляд на побут фронту, рішення під тиском і психологію виживання.
2) Сучасна мова воєнної літератури
Автор пояснює, чому канон минулого (Гемінґвей, Ремарк) не покриває нинішній досвід і створює нову оптику.
3) Етична чіткість без пафосу
Фокус на людяності, побратимстві та відповідальності замість романтизації й героїзації насильства.
4) Визнання спільнотою
Премія Юрія Шевельова підтверджує літературну вагу книжки в сучасному українському контексті.
Графік роботи
Зв’яжіться з нами
Ми в соц. мережах
