Ігор Козловський народився 16 лютого 1954 року в Макіївці на Донеччині. Походив із родини з козацьким корінням, що з дитинства сформувало його інтерес до історії, культури та книжок. Любов до читання і досліджень згодом визначила його професійний шлях.

Після служби на кордоні з Іраном він вступив на історичний факультет Донецького державного університету, який закінчив у 1980 році з відзнакою за спеціальністю «історик, викладач історії та суспільствознавства». Навчався в аспірантурі Інституту історії НАН України та багато років працював у структурах Донецької обласної влади у сфері релігії, пройшовши шлях від референта до начальника обласного відділу у справах релігій.

З 1980-х років Козловський читав лекції з релігієзнавства в Україні та США, викладав у Донецькому державному інституті штучного інтелекту та Донецькому національному технічному університеті. У 2012 році захистив кандидатську дисертацію з релігієзнавства в Інституті філософії НАН України.

Ігор Козловський був активним учасником руху відродження українського козацтва, засновником Кальміуської паланки Українського козацтва. Він є автором понад 50 наукових книг, більш як 200 статей, а також поетичних і прозових творів.

За миротворчу та наукову діяльність був відзначений численними українськими й міжнародними нагородами, зокрема Австрійського товариства Альберта Швейцера, лицарським орденом у Португалії, мав III дан з карате-до, був почесним громадянином штату Оклахома (США).

Після окупації частини Донеччини залишався в Донецьку, доглядаючи паралізованого сина. 27 січня 2016 року був викрадений бойовиками так званої «ДНР» і провів у полоні майже 700 днів, зазнавши тортур і знущань. 27 грудня 2017 року був звільнений під час обміну полоненими. Після повернення активно виступав за звільнення українських політв’язнів. Помер у ніч на 6 вересня 2023 року від серцевого нападу.